Connect with us

Cтосунки

Мамо, купи мені антистрес!

slavasavosh

Опубліковано

а саме

Про різницю між поколіннями багато говорять, однак здебільшого все залишається на рівні теорії, доки не зачепить особисто вас самих. 

Моя знайома Ліна пригадує, як її донька у дворічному віці хотіла «зазумити» метелика, який сів по той бік шибки. Вона властивим для сенсорного екрана рухом, намагалася приблизити зображення. І дуже здивувалась, коли метелик ,замість збільшитися в розмірі, сполохався і полетів геть.

Моя колега Оксана все ще під враженням від того, як побачила, що її трирічна донька всерйоз намагалася перегорнути сторінку в книжці горизонтальним рухом ліворуч – так, як ми гортаємо сторінки на електронній «читалці» чи мобільному. Натомість коли “по ширині” не вдалося, мала не розгубилась і спробувала «поскролити».

Моєму двоюрідному брату Владиславу – 14. Відносно цих дітей він ще застав дитинство не настільки мультимедійним, однак дуже швидко опанував технології, на коротку ногу з азами програмування і знає, який канал на ютубі відкрити, щоби знайти відповіді на питання, що його цікавлять.

Після цього мені не в дивовижу довідатися із Fox.News про 9-річного хлопчака, який вночі завів батьківське авто, взяв молодшу сестричку-дошкільня і поїхав купувати сендвичі. При тому він дотримався всіх правил дорожнього руху і правильно припаркувався. Коли ж поліцейський зауважив, що дорослих не видно і зясував у водія, що трапилося, на питання «Як ти навчився водити?», хлопчик відповів: «Дивився про це відеоблог на you tube»

Банальщина – скажете ви? Буцім, он спитайте бабуню Ніну з сусіднього під’їзду чи Марусю зі села – оті вам і не такого нащебечуть про те, як покоління помінялися. І, знаєте, я не заперечу.

Втім, у цьому контексті йдеться радше про те, що діти більш чутливі до смаку епохи, більш чуйні до примхливостей доби. І вони дуже своєрідно (і, звісно, в окремих обставинах та суб’єктивно) відображають Zeitgeist, що для дорослих вислизнув у катавасії робочих днів і сплати рахунків.

У перенасиченому інформацією суспільстві, дедалі більше практик оздоровлення звертаються насамперед до психологічного і ментального наповнення життя особи. У фокусі – хронічна перевтома, викликана стримуванням емоцій, повсякденною напругою, різного роду стресами. Варто розуміти, що седативні пігулки лише загальмовують вас, але ніяк не навчать толерантності чи тактовності або ж сміливості нарешті стати почутим. Так само й антидепресанти, що лікують симптоми, але не рани і точно не навчають нас бути гнучкішими, тактичнішими, чесними перед собою і гармонійними хоча б для кола найближчих.

Луцька журналістка Мирослава Бицька спеціально для журналу Лучанка поділилася власною історією, що добряче її спантеличила. Сталося все з одним телефонним дзвінком.

«Мамо, ти будеш заходити на ринок нині? Якщо так, то купи мені антистрес. Будь ласка»

«На мені лиця не стало», – пригадує про той момент Мирослава.

Як ти відреагувала?

Спантеличено, але намагалась цього не показувати

Чому так?

В сенсі – спантеличено чи не показувати?

Що старалась приховати, як я припускаю, занепокоєння

Бо у мене є двоє дітей. Меньшенький наш, він більше з татом, я його не обмежувала в колі зацікавлень, але бачу, що йому самому цікавіше розбирати механізми, машинки всілякі, лампочки, конструктор. Донечка дуже жвава, закінчила перший клас, тож за цей рік я взнала чимало нового. Очевидно, що сучасні діти мають інакший сленг і не такий зв’язок із технологіями, як я мала чи навіть молодь, яка народилася в 90-х. І ось уяви мою реакцію, коли дзвонить дитина і каже таке, а я навіть гадки не маю, як воно виглядає. Невже таблетки? Але ж не може такого бути.

І що було далі?

Я вдала, що не розгубилася, поставила кілька запитань, щоб вона мені конкретизувала. Донечка, звісно, пояснила як уміла, але висновок був такий, що мама явно відстала. Вона так не сказала, я це відчула. Сучасні діти мають просто шалений доступ до інформації і я не перебільшу, якщо скажу, що живуть вони у своєму світі, а нам, дорослим, треба більше з ними спілкуватися, щоб не випадати з тренду.

Чим виявився насправді той антистрес?

Іграшкою. Щоправда, прийшла я на ринок у відділ дитячих іграшок. Кажу, мені антистрес, будь ласка. Продавчиня й бровою не повеле, що прийшла жінка таке брати, і бачу: стоять там ті антистреси такі різнобарвні, є на них запит.

У чому фішка?

Мабуть, у простоті. Така собі кулька з рідиною, але в сіточці. Її мнуть руками. Береш у долоні і розминаєш, як тобі заманеться.

Починаю розуміти, нагадує стискання еспандера

І повір, мені самій сподобалося. Як-не-як, це впливає на дрібну моторику, а кожна добра матір знає, що це пов’язано з центрами мозку, що відповідають за мовлення. Та й добра розминка чисто фізично – сучасні руки звикли до смартфона і того, що у справі переважно великий палець.

Ти запитала в доньки, навіщо їй антистрес?

М’яко поцікавилась. Це перше, що виникло в мене на думці, після того як вона попросила його придбати. Мікроклімат у сім’ї все той же. Ніяких переламів на думку не спало. Правда, у нас був такий період трошки раніше, що вона просто втомилась від навчання. Усно переводить сантиметри в дециметри, любить математику і добре її знає як на свій вік, але одного разу я побачила, що вона вже без ентузіазму береться за завдання. Нам пощастило з учителькою, яка вчасно помічає подібні симптоми, сповіщує батьків і за потреби радить, як цьому запобігти, а сама зі свого боку теж працює, щоби повернути дитині інтерес до навчання.

Ви справилися з тою міні-кризою чи ти вважаєш, що цей могло стати причиною стресу в дитини?

Ми впоралися, хоч не можу сказати, що одразу, бо тоді вийде, ніби я тебе обманюю. Дуже важливо чути дитину і виростати разом з нею, не пропустити той етап, щоб ви не віддалилися одне від одного. Звісно, у нас є дисципліна, але немає такого як накази й примуси чи залякування. Коли дитина втомилася від графіку, потрібно вигадати, як прикрасити її будні, на що нового зосередити увагу, влаштувати їй певний відпочинок, можливо, розвіятися усією сім’єю. Життя мене навчило тому, що такі маленькі перезавантаження часто запобігають великим поневірянням. Так що причина була не в математиці та уроках. Все значно дотепніше – це нова мода серед дітей її класу. Вже не скажу доладно, звідки почалось, бо вона й сама не знає, але іграшка «антистрес» набула популярності серед дітлахів, а ти сама розумієш, як запит на такі забави поширюється. Дівчинка у мене росте винахідлива, моментами хитра, але я тішуся, що ми можемо бути щирі одна з одною, тож коли в її житті виникне справжній стрес, я про це дізнаюся і буду готова подужати це разом.

Після цього я провела невеличе опитування серед знайомих мені молодих батьків: 9 з 11 пар знали про таку іграшку і 10 з 11 сказали, що це черговий хайп, як було кілька сезонів тому зі спінерами. 

Cтосунки

Чотири жіночих спогади з луцької історії. ВІДЕО

slavasavosh

Опубліковано

а саме

Автор

Серію відеороликів «Імена Луцька: маленькі спогади з великої історії» створено театром-студією «ГаРмИдЕр» у рамках Конкурсу соціальних проектів туристичного спрямування.

Подію провели управління туризму та промоції міста Луцької міської ради у партнерстві з Британською Радою в Україні.

Пропонуємо оцінити жіночі історії, кожна з яких тривалістю в хвилинку.

Вона фондувамла Могилянку, а навчалась в Луцьку

Найбільша в історії міста пожежа причетна до неї

Унікальна сестра милосердя

Перший вірш і забави біля Замку вона мала саме тут

ЧИТАЙТЕ ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю З РУСЛАНОЮ ПОРИЦЬКОЮ ТУТ.

Автор: Руслана Порицька;
Актори: театр-студії «ГаРмИдЕр», дитячої театральної студії «ДогориДриґом», Волинського обласного академічного театру ляльок;
Відеозйомка: Олексій Стаднюк;
Режисура та монтаж: Алла Доманська;

Колористика і графіка: Олександр Зінчук;
Аерозйомка: Андрій Дмитрук

Консультанти: Оксана Штанько і Тетяна Бірюліна;
Композитор: Сергій Федоров;
Голос: Анатолій Слободенюк;
Звукозапис: Сергій Мінаєв;
Координатор проекту: Дмитро Безвербний.

 

З любов’ю до Луцька.

Продовжити читати

Cтосунки

Всі жінки шопоголіки – надцяте дослідження на тему…

slavasavosh

Опубліковано

а саме

Автор

Речення, що починаються на зразок “вчені дослідили” вже викликають сміх, проте коли вчері беруться влаштовувати “соціальні зрізи” про те, що в побуті маневрує між гумором та дискримінацією, виникає навіть спортивний інтерес з’ясувати подробиці.

Лінгвістичний аналіз близько 300 фінансових статей за останній рік з різних світових видань показав стереотипи про чоловіків та жінок, які ретранслюють медіа.

Як пише The Guardian, дослідження було виконане на замовлення Starling Bank. Згідно з ним, у 65% матеріалів, цільовою аудиторією яких були жінки, вони зображалися як марнотратниці, нерозважливі люди зі схильністю до надмірних витрат, яким потрібно «стримувати» свої витрати та контролювати свій бюджет, аби заощаджувати. Серед ілюстрацій до текстів домінували зображення жінок з надмірно емоційною реакцією або з використанням елементів дитячих ілюстрацій, наприклад, скарбнички в формі поросят та дрібні монетки. Фінансове планування для жінок, як правило, описується як складний і загрозливий процес, свого роду «мінне поле». В 71% статей для жінок йшлося про полювання за знижками, в 90% – про необхідність «скоротити витрати».

Водночас чоловіки показані в статтях як досвідчені у фінансових питаннях люди.

Для них фінансове планування – це простір, наповнений можливостями. Замість того, щоб робити акцент на можливих шляхах заощадити на чомусь, статті, орієнтовані на чоловіків, розповідають про інфестування, оцінку фінансових ризиків. Вони в значній мірі спираються на стереотипи про конкурентність та силу, які домінують в чоловічому середовищі. У таких матеріалах за замовчуванням мається на увазі, що їх читачі змагаються за фінансові успіхи. В них часто повторюються вирази «отримати прибавку» чи «грати в гру».

По-різному в статтях описуються й дорогі покупки, які роблять чоловіки та жінки.

Наприклад, жінки «розтринькують» гроші на дорогі туфлі, а чоловіки – «інвестують» їх у покупку костюму.

Гроші також асоціюються із маскулінністю – в 70% проаналізованих статей фінансовий успіх асоціюється із можливістю для чоловіків підвищити свій соціальний статус. В 50% матеріалів чоловіків заохочують робити великі покупки та інвестувати гроші.

Також в статтях, націлених на чоловіків, жінок описують як ненадійних, ризикованих людей, які вимагають багато грошей. Приклад одного з таких заголовків – «Якщо ви розлучаєтесь, нам шкода, що вона зрадила вас».

Засновниця і виконавча директорка Starling Bank Енн Боден (Anne Boden) прокоментувала, що дослідження ілюструє щоденний сексизм, який існує у фінансовій галузі. «Якщо жінкам постійно говорять про те, як зберігати або керувати своїми “копійками”, аби просунутись далі, то вони матимуть уявлення, що у цьому й є суть грошей. Для чоловіків меседжі більш різноманітні: їх готують вимагати більше, а не бачити гроші як те, про що вони повинні просити, натомість як те, на що вони мають повне право», – розповіла вона. Банк ініціював кампанію #MakeMoneyEqual, в якій закликав редакторів та журналістів фінансових видань писати про гроші однаково як для чоловіків, так і для жінок.

Раніше дослідники з Університету Глазго та Каледонійського Університету Глазго встановили, що ЗМІ більше висвітлюють надмірне споживання алкоголю жінками, хоча в реальності чоловіки пиячать більше. Медіа також більш негативно зображають жінок, які схильні випивати, ніж чоловіків.

За матеріалами Mediasapiens

Продовжити читати

Cтосунки

«В моєму інстаґрамі немає селфі» – Катерина Павлів

slavasavosh

Опубліковано

а саме

Автор

Лучанка Катя вивчає рекламу, піар та зв’язки з громадськістю, встигла постажуватися в різних організаціях, долучитися до міжнародних проектів, заявити про себе на конкурсах і провести власну розвідку про довіру і бренди міст.

Втім, куди цікавіше про неї скаже клаптик з есе, який вона написала 5 років тому:

“Я на ніч вмикаю режим літака. Така вже у мене звичка. Торкаюсь руками кінця небес. Ходжу босими ногами дахами сонного міста. Вдихаю холод усім невеликим об‘ємом в легені і колекціоную іскристі зірки до себе в кишені… Коли лиш починає вечоріти, полюбляю спостерігати за світом ваших кухонь. Вони багато у собі ховають. І теплі чайні слова, і кислі оцтові образи, і приторно-цукрові омани… Я ходжу ногами по землі лише тоді, коли мій автопілот вимикається.

Повітряним штопором мрії голосно б’ються об бетон реальності…”

Про реальність ми і поспілкувалися.

Як ти уявляєш час у свої 20?

Те, що починається з другої половини жовтня і завершується лютим – це період застою. Варто до такого періоду приготуватися заздалегідь, знайти собі плани й стажування, щоб той неяскравий час минув швидше. А ось весною, коли вечори стають довшими і тебе не сковує повно одягу, починається справжній новий рік із розквітом і бурхливим переходом в літо. Щодо часу вдень, то це якесь співвідношення ситуацій, ритуалів і дій із часом, який я на це затрачаю. От, наприклад, для мене ранок – це завжди півтори години, стажування в офісних умовах – чотири години. Це вже такі речі, що стали самі собою зрозумілі. Ось вечір для мене – це три години, щоби впорядкувати думки, а сон ненормований, лягаю щоразу по-різному.

Обрати професію було швидким чи обдуманим рішенням?

Я однозначно шукала те, де мені не буде нудно. Думала не надто довго. Підштовхнуло зацікавлення журналістикою, досвід, що я мала після закінчення художньої школи, і інтерес до психології. О, ще було важливо, щоби професія не мала стосунку до математики.

А як же гроші рахувати, бізнес-плани складати?

Гроші рахувати я вмію (сміється – авт.). До речі, робила бізнес-плани, схеми, таблиці – теж те, що я вмію, бо це базове, що потрібно знати в моїй професії.

Коли починала, то мала конкретні очікування?

Мені все уявлялося дещо розмитим. Коли ти абітурієнт і ще не мав нагоди випробувати себе в професії безпосередньо, то не знаєш, як усе влаштовано, як воно працює. Були міркування, а може це буде надто складно, надто творчо. А потім ти починаєш реально працювати і не розсіюєшся вже на припущення.

Назви спогад із першого курсу, що, можливо, змінив щось у твоїй голові?

Найкраще це, мабуть, буде момент, коли я зробила свою першу соціалку (соціальну рекламу – авт.), вона зайняла третє місце на великому фестивалі соціальної реклами. Мене підтримували, вітали, а взагалі для себе тоді відчула поштовх до пошуку нових форматів.

Є така думка, що соціальна реклама недієва, бо її, буцім, дивляться ті, хто і так розуміє проблему. Як тобі таке?

Як на мене, соціальна реклама – доволі суперечлива сфера. Це моя думка. Якщо людина має дуже стійке переконання або ж звичку, то ролик має мізерні шанси якось вплинути, а тим паче – змінити. Справді зачепить і спровокує потужно сконструйована соціальна реклама, та, що зможе торкнутися емоцій, особистого, може, підсвідомого. Буває, спілкуєшся з людиною і не знаєш, що для неї таке особливе. На велику аудиторію – влучити ще складніше. Соціальна реклама здебільшого інформує, іноді лишає привід для роздумів. І дуже неприємно, коли за лаштунками бачиш, як люди, які займаються соціальною рекламою, самі ж сповідують інакші цінності. Як мінімум, приклад: люди публічно пропагують тверезе водіння, але після вечірки сідають нетверезими за кермо.

Виношуєш в собі ідеї, які не пов’язані з фахом безпосередньо, але кортить за них взятися?

Є така одна. Не уявляю себе без творчості, а після одного навчального курсу в університеті, інакше поглянула на сучасне мистецтво. Ідея прийшла спонтанно, але думаю, що може щось вдатися. Цікавить відеоарт. Варто хоча б спробувати свої сили в цьому. Відносно того, про що я міркувала раніше, це трохи відбита ідея, але після відвідин недавньої експозиції в Пінчук Арт Центрі, я багато фотографувала й рефлексувала з приводу премійованих робіт.

У сучасному світі візуальне кишить буквально всюди, тож який відеоарт, на твою думку, зможе впіймати увагу і запам’ятатися?

Досить уже сексу і скандалів.

Запам’ятовуються зазвичай роботи, що викликають одночасно кілька емоцій. Тобто майбутнє є саме в такого загравання з глядачем, коли робота приваблює, провокує і може місцями творить когнітивний дисонанс, але зберігає інтригу. Хто ознайомлений з фільмографією Лінча, то зрозуміє, що я зараз маю на увазі. У сучасному відеоарті обмеження можуть бути лише в уяві того, хто це творить.

До якого віку формується уява?

До того, коли людина вирішує, що досить або ні. Стільки, скільки ми самі цього хочемо. Коли я почала займатися рекламою, моя уява не була така активна, як зараз. Але наразі я відчуваю силу силенну ідей і те, як накульгує їх реалізація. Тому я це намагаюся владнати. Один із прикладів – знайшла однодумців, разом започаткували продакшн-проект. Сподіваюся, що задумане справдиться.

Запитання про порозуміння з творчими людьми: де баланс між «протилежності притягуються» і «яке їхало – таке здибало»?

Здебільшого, мені вдається розумітися з людьми, творчі тут не виняток. Звісно, може бути, що погляди у вас цілковито протилежні. Якщо це десь на рівні базового світосприйняття, але здебільшого я натрапляла на привітних людей. Наприклад, на останньому київському фестивалі реклами я була в колі 15 іноземців, ми спілкувалися англійською і нам було про що поговорити.

А відчуваєш різницю із поколінням з двотисячних?

Є великі різниці. Дуже багато онлайну, інстаґраму, мемів, нових технологій. І в моїй сфері дуже важливо зважати на нюанси покоління. Ті люди, які застали хоча б половину дитинства, вільного від ґаджетів, навіть тепер мають у своєму житті більше офлайну, інакші звички спілкування. Навіть прогулянка фіксується через селфі, ніби якщо не сфотографувався, то там і не був.  Я бачу багато на прикладі своєї молодшої сестри.

Якби пояснити характер твоєї сестри через місто, то яким би це місто було?

Місто технологій, всі залежні від телефонів, більшість мають окуляри, бо з дитинства прикуті до екранів. А ті, в кого добре із зором, використовують їх для моди. Люди яскраво вбрані і носять футболки з хайповими написами. Мешканці цього міста люблять автоматизовані процеси.

Де твоє місце там?

Я живу там, де ще приймають паперові гроші і глючить покриття, а влітку пахне асфальтом після дощу.

А чого ти додала б для власного міста?

Кольору і природи. Виправлятиму це вже найближчими днями. І ще хочу навчитися грати на волинці.

Яка цінність очолила б твій власний топ?

Свобода.

Свобода від втручання, пригнічення, обмеження. Прикметно, що у шкільному часі я цієї цінності так не виокремлювала.

Що для тебе має значення в оточенні людей різного статусу й віку?

Відчуття «на рівних». Коли атмосфера не нагнітає, ніби хтось впливовіший і вищий за тебе чи навпаки. Мені подобається бути в колі людей, які готові чути мене і мої ідеї, незалежно від походження і життєвого досвіду. Хоча, маю сказати, коли зустрічаєш людину, яка досягла успіху, додається мотивації розвиватися і рости.

Марк Твен колись казав, що по-справжньому великі люди дозволяють тобі поруч з ними почуватися так, ніби ти не гірший і теж можеш стати великим.

Так, і це для мене важливо в оточенні. Є різні обставини, але, як не крути, людина вільна формувати своє оточення.

Продовжити читати
Advertisement

В тренді