Connect with us

Cтосунки

Прийняли новий законопроект проти домашнього насильства

Депутати Верховної Ради ухвалили законопроект «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

luchanka

Опубліковано

а саме

Депутати Верховної Ради ухвалили законопроект «Про запобігання та протидію домашньому насильству», – інформує Українська правда. Життя.

«За» законопроект №5294 проголосували 237 народний депутат.

Законопроект впроваджує комплексний підхід у боротьбі домашнім насильством.

Найперше виконання закону стосується міністерств соціальної політики, охорони здоров’я, освіти, МВС і судів.

За словами народного депутата Ірини Луценко, понад 3 мільйони дітей в Україні щороку спостерігають за актами насильства у сім’ї або є їхніми вимушеними учасниками.

Діти скривджених матерів у 6 разів частіше намагаютсья накласти на себе руки.

50% схильні до зловживань наркотиками і алкоголем.

Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили хворих дітей – переважно з неврозами, заїканням, енурезами, церебральним паралічем, порушенням психіки.

Майже 70%  жінок піддаються різним формам знущань і принижень.

За даними МВС, 23% тяжких насильницьких злочинів відбуваються в родинах.

Щорічно близько 1500 жінок, і ця тенденція збільшується за останні три роки, помирають від рук власних чоловіків.

Домашнє насильство в Україні – причина 100 тисяч днів госпіталізації, 30 тисяч звернень до відділів травматології, 40 тисяч викликів лікарів.

ТЕРМІНИ ЗАКОНОПРОЕКТУ

Під терпін «домашнє насильство» підпадають усі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, вчинені між колишнім чи теперішнім подружжям чи людьми, які разом живуть чи жили.

Економічне насильство включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, навчатися, примушування до праці тощо.

Психологічне насильство – це словесні образи, погрози, переслідування, залякування, та інші дії, які обмежують волю людини, побоювання людини за свою безпеку чи безпеку інших, які пошкодили психічне здоров’я чи призвели до емоційної невпевненості, нездатності захистити себе.

Секснасильство – це будь-які секс-дії, вчинені щодо повнолітнього чи дитини без її згоди, примушування до секс-актів з третьою особою та інші правопорушення щодо статевої свободи.

ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ ЗАКОНОПРОЕКТ

Нацполіція отримала право контролювати поведінку кривдника, щоб не допустити повторного насильства, правоохоронці також можуть стежити, щоб порушник дотримувався накладених на нього тимчасових обмежень і виконував певні обов’язки.

Законопроект передбачає створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, створення програм для постраждалих і їхніх кривдників.

Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства створять, щоб запобігати домашньому насильству, надавати комплексну та своєчасну допомогу постраждалим, координувати відповідні служби, контролювати розслідування фактів домашнього насильства та застосування до кривдників спецзаходів, притягнення їх до відповідальності та стеження за зміною їх поведінки.

Органи місцевого самоврядування повинні організовувати соціальні послуги, можуть їх замовляти, брати участь у підготовці фахівців, які будуть боротися з домашнім насильством і визначати, які спецслужби з підтримки постраждалих потрібні регіону, забезпечувати їхнє створення і роботу

Органи управління освіти повинні забезпечувати підготовку фахівців, які боротимуться з домашнім насильством, включити до навчальних програм питання запобігання та протидії домашньому насильству.

Коли освітяни виявили факти домашнього насильства у дітей чи отримали про це заяви чи повідомлення, вони повинні повідомити про це службу у справах дітей та Нацполіцію не пізніше ніж за 1 добу, організувати роботу практичного психолога та / або соціального педагога з постраждалими дітьми.

Медики повинні повідомляти місцевій владі та Нацполіції про ушкодження, які пацієнт міг отримати через домашнє насильство.

А якщо такий пацієнт – дитина – лікарі повинні зателефонувати ще й у службу у справах дітей.

Якщо медик виявив ушкодження «кримінального характеру», він повинен скерувати постраждалого на медобстеження.

А у разі виявлення секс-ушкоджень – на ВІЛ-тестування.

Законопроект також передбачає розробку і затвердження стандарту надання меддопомоги постраждалим від домашнього насильства, затвердження порядку проведення та документування результатів медобстеження постраждалих.

Хто наразі це конкретно виконувати – невідомо.

Невдовзі МОЗ повинен отримати доручення і вже по них буде видно, що МОЗ розроблятиме власноруч, що спільно з іншими органами, а що – з обласними департаментами охорони здоров’я.

Загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб повинні приймати і розглядати заяви від постраждалих або їх представників про отримання допомоги, зокрема соцпослуг для осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Служби також повинні повідомляти місцеву владу і поліцію про домашнє насильство у разі, якщо постраждалий дав на це добровільну згоду, крім випадків учинення насильства щодо дітей та недієздатних осіб або виявлення актів насильства кримінального характеру.

Якщо є домашнє насильство щодо дітей – повідомити службу у справах дітей і уполіцію не пізніше 1 доби.

За потреби такі служби повинні надвати притулок.

За заявою постраждалого чи за результатами оцінки ризиків правоохоронець може робити терміновий заборонний припис.

Він виноситься строком до 10 діб і вручається кривднику, а його копія – постраждалому або його представнику.

Дія такого припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адмінарешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.

У законі також є термін «обмежувальний припис».

Це один або кілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:

  • заборона спільного перебування у місці спільного проживання з постраждалим;
  • усунення перешкод в користуванні спільним майном або є приватною власністю постраждалого;
  • обмеження спілкування з постраждалою дитиною, заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалого;
  • заборона як особисто, так і через третіх осіб, розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
  • заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку як особисто, так і через третіх осіб.

Цей припис може виносити суд за зверненням постраждалого або його представника.

А якщо домашнє насильство вчинили щодо дитини, батьки або законні представники мають право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо кривдника.

Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Суду може встановлювати обмежувальний припис на період від 1 до 6 місяців.

Вчинення домашнього насильства, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Нацполіції про місце тимчасового перебування в разі його винесення тягнуть за собою громадські роботи на строк від 20 до 40 годин або адмінарешт до 5 діб.

Якщо порушник вчинив ті самі дії повторно впродовж року, отримає громадські роботи від 40 до 60 годин або адмінарешт від 5 до 15 діб.

А якщо ці дії вчинила вагітна жінка або особа з інвалідністю І або ІІ групи, таку особу чекатиме штраф від 3 до 10 неоподатковуваних мінімумів.

Законопроект також передбачає співпрацю служб, які запобігають та протидіють домашньому насильству.

За законом, вони можуть обмінюватись інформацією при виявленні фактів домашнього насильства не пізніше 1 доби з дотриманням вимог конфіденційності та захисту персональних даних; разом реагувати на домашнє насильство, розробляти і виконувати програми для кривдників та програми з запобігання та протидії домашньому насильству.

 

Продовжити читати
Advertisement

Cтосунки

Всі жінки шопоголіки – надцяте дослідження на тему…

slavasavosh

Опубліковано

а саме

Автор

Речення, що починаються на зразок “вчені дослідили” вже викликають сміх, проте коли вчері беруться влаштовувати “соціальні зрізи” про те, що в побуті маневрує між гумором та дискримінацією, виникає навіть спортивний інтерес з’ясувати подробиці.

Лінгвістичний аналіз близько 300 фінансових статей за останній рік з різних світових видань показав стереотипи про чоловіків та жінок, які ретранслюють медіа.

Як пише The Guardian, дослідження було виконане на замовлення Starling Bank. Згідно з ним, у 65% матеріалів, цільовою аудиторією яких були жінки, вони зображалися як марнотратниці, нерозважливі люди зі схильністю до надмірних витрат, яким потрібно «стримувати» свої витрати та контролювати свій бюджет, аби заощаджувати. Серед ілюстрацій до текстів домінували зображення жінок з надмірно емоційною реакцією або з використанням елементів дитячих ілюстрацій, наприклад, скарбнички в формі поросят та дрібні монетки. Фінансове планування для жінок, як правило, описується як складний і загрозливий процес, свого роду «мінне поле». В 71% статей для жінок йшлося про полювання за знижками, в 90% – про необхідність «скоротити витрати».

Водночас чоловіки показані в статтях як досвідчені у фінансових питаннях люди.

Для них фінансове планування – це простір, наповнений можливостями. Замість того, щоб робити акцент на можливих шляхах заощадити на чомусь, статті, орієнтовані на чоловіків, розповідають про інфестування, оцінку фінансових ризиків. Вони в значній мірі спираються на стереотипи про конкурентність та силу, які домінують в чоловічому середовищі. У таких матеріалах за замовчуванням мається на увазі, що їх читачі змагаються за фінансові успіхи. В них часто повторюються вирази «отримати прибавку» чи «грати в гру».

По-різному в статтях описуються й дорогі покупки, які роблять чоловіки та жінки.

Наприклад, жінки «розтринькують» гроші на дорогі туфлі, а чоловіки – «інвестують» їх у покупку костюму.

Гроші також асоціюються із маскулінністю – в 70% проаналізованих статей фінансовий успіх асоціюється із можливістю для чоловіків підвищити свій соціальний статус. В 50% матеріалів чоловіків заохочують робити великі покупки та інвестувати гроші.

Також в статтях, націлених на чоловіків, жінок описують як ненадійних, ризикованих людей, які вимагають багато грошей. Приклад одного з таких заголовків – «Якщо ви розлучаєтесь, нам шкода, що вона зрадила вас».

Засновниця і виконавча директорка Starling Bank Енн Боден (Anne Boden) прокоментувала, що дослідження ілюструє щоденний сексизм, який існує у фінансовій галузі. «Якщо жінкам постійно говорять про те, як зберігати або керувати своїми “копійками”, аби просунутись далі, то вони матимуть уявлення, що у цьому й є суть грошей. Для чоловіків меседжі більш різноманітні: їх готують вимагати більше, а не бачити гроші як те, про що вони повинні просити, натомість як те, на що вони мають повне право», – розповіла вона. Банк ініціював кампанію #MakeMoneyEqual, в якій закликав редакторів та журналістів фінансових видань писати про гроші однаково як для чоловіків, так і для жінок.

Раніше дослідники з Університету Глазго та Каледонійського Університету Глазго встановили, що ЗМІ більше висвітлюють надмірне споживання алкоголю жінками, хоча в реальності чоловіки пиячать більше. Медіа також більш негативно зображають жінок, які схильні випивати, ніж чоловіків.

За матеріалами Mediasapiens

Продовжити читати

Cтосунки

Мамо, купи мені антистрес!

slavasavosh

Опубліковано

а саме

Автор

Про різницю між поколіннями багато говорять, однак здебільшого все залишається на рівні теорії, доки не зачепить особисто вас самих. 

Моя знайома Ліна пригадує, як її донька у дворічному віці хотіла «зазумити» метелика, який сів по той бік шибки. Вона властивим для сенсорного екрана рухом, намагалася приблизити зображення. І дуже здивувалась, коли метелик ,замість збільшитися в розмірі, сполохався і полетів геть.

Моя колега Оксана все ще під враженням від того, як побачила, що її трирічна донька всерйоз намагалася перегорнути сторінку в книжці горизонтальним рухом ліворуч – так, як ми гортаємо сторінки на електронній «читалці» чи мобільному. Натомість коли “по ширині” не вдалося, мала не розгубилась і спробувала «поскролити».

Моєму двоюрідному брату Владиславу – 14. Відносно цих дітей він ще застав дитинство не настільки мультимедійним, однак дуже швидко опанував технології, на коротку ногу з азами програмування і знає, який канал на ютубі відкрити, щоби знайти відповіді на питання, що його цікавлять.

Після цього мені не в дивовижу довідатися із Fox.News про 9-річного хлопчака, який вночі завів батьківське авто, взяв молодшу сестричку-дошкільня і поїхав купувати сендвичі. При тому він дотримався всіх правил дорожнього руху і правильно припаркувався. Коли ж поліцейський зауважив, що дорослих не видно і зясував у водія, що трапилося, на питання «Як ти навчився водити?», хлопчик відповів: «Дивився про це відеоблог на you tube»

Банальщина – скажете ви? Буцім, он спитайте бабуню Ніну з сусіднього під’їзду чи Марусю зі села – оті вам і не такого нащебечуть про те, як покоління помінялися. І, знаєте, я не заперечу.

Втім, у цьому контексті йдеться радше про те, що діти більш чутливі до смаку епохи, більш чуйні до примхливостей доби. І вони дуже своєрідно (і, звісно, в окремих обставинах та суб’єктивно) відображають Zeitgeist, що для дорослих вислизнув у катавасії робочих днів і сплати рахунків.

У перенасиченому інформацією суспільстві, дедалі більше практик оздоровлення звертаються насамперед до психологічного і ментального наповнення життя особи. У фокусі – хронічна перевтома, викликана стримуванням емоцій, повсякденною напругою, різного роду стресами. Варто розуміти, що седативні пігулки лише загальмовують вас, але ніяк не навчать толерантності чи тактовності або ж сміливості нарешті стати почутим. Так само й антидепресанти, що лікують симптоми, але не рани і точно не навчають нас бути гнучкішими, тактичнішими, чесними перед собою і гармонійними хоча б для кола найближчих.

Луцька журналістка Мирослава Бицька спеціально для журналу Лучанка поділилася власною історією, що добряче її спантеличила. Сталося все з одним телефонним дзвінком.

«Мамо, ти будеш заходити на ринок нині? Якщо так, то купи мені антистрес. Будь ласка»

«На мені лиця не стало», – пригадує про той момент Мирослава.

Як ти відреагувала?

Спантеличено, але намагалась цього не показувати

Чому так?

В сенсі – спантеличено чи не показувати?

Що старалась приховати, як я припускаю, занепокоєння

Бо у мене є двоє дітей. Меньшенький наш, він більше з татом, я його не обмежувала в колі зацікавлень, але бачу, що йому самому цікавіше розбирати механізми, машинки всілякі, лампочки, конструктор. Донечка дуже жвава, закінчила перший клас, тож за цей рік я взнала чимало нового. Очевидно, що сучасні діти мають інакший сленг і не такий зв’язок із технологіями, як я мала чи навіть молодь, яка народилася в 90-х. І ось уяви мою реакцію, коли дзвонить дитина і каже таке, а я навіть гадки не маю, як воно виглядає. Невже таблетки? Але ж не може такого бути.

І що було далі?

Я вдала, що не розгубилася, поставила кілька запитань, щоб вона мені конкретизувала. Донечка, звісно, пояснила як уміла, але висновок був такий, що мама явно відстала. Вона так не сказала, я це відчула. Сучасні діти мають просто шалений доступ до інформації і я не перебільшу, якщо скажу, що живуть вони у своєму світі, а нам, дорослим, треба більше з ними спілкуватися, щоб не випадати з тренду.

Чим виявився насправді той антистрес?

Іграшкою. Щоправда, прийшла я на ринок у відділ дитячих іграшок. Кажу, мені антистрес, будь ласка. Продавчиня й бровою не повеле, що прийшла жінка таке брати, і бачу: стоять там ті антистреси такі різнобарвні, є на них запит.

У чому фішка?

Мабуть, у простоті. Така собі кулька з рідиною, але в сіточці. Її мнуть руками. Береш у долоні і розминаєш, як тобі заманеться.

Починаю розуміти, нагадує стискання еспандера

І повір, мені самій сподобалося. Як-не-як, це впливає на дрібну моторику, а кожна добра матір знає, що це пов’язано з центрами мозку, що відповідають за мовлення. Та й добра розминка чисто фізично – сучасні руки звикли до смартфона і того, що у справі переважно великий палець.

Ти запитала в доньки, навіщо їй антистрес?

М’яко поцікавилась. Це перше, що виникло в мене на думці, після того як вона попросила його придбати. Мікроклімат у сім’ї все той же. Ніяких переламів на думку не спало. Правда, у нас був такий період трошки раніше, що вона просто втомилась від навчання. Усно переводить сантиметри в дециметри, любить математику і добре її знає як на свій вік, але одного разу я побачила, що вона вже без ентузіазму береться за завдання. Нам пощастило з учителькою, яка вчасно помічає подібні симптоми, сповіщує батьків і за потреби радить, як цьому запобігти, а сама зі свого боку теж працює, щоби повернути дитині інтерес до навчання.

Ви справилися з тою міні-кризою чи ти вважаєш, що цей могло стати причиною стресу в дитини?

Ми впоралися, хоч не можу сказати, що одразу, бо тоді вийде, ніби я тебе обманюю. Дуже важливо чути дитину і виростати разом з нею, не пропустити той етап, щоб ви не віддалилися одне від одного. Звісно, у нас є дисципліна, але немає такого як накази й примуси чи залякування. Коли дитина втомилася від графіку, потрібно вигадати, як прикрасити її будні, на що нового зосередити увагу, влаштувати їй певний відпочинок, можливо, розвіятися усією сім’єю. Життя мене навчило тому, що такі маленькі перезавантаження часто запобігають великим поневірянням. Так що причина була не в математиці та уроках. Все значно дотепніше – це нова мода серед дітей її класу. Вже не скажу доладно, звідки почалось, бо вона й сама не знає, але іграшка «антистрес» набула популярності серед дітлахів, а ти сама розумієш, як запит на такі забави поширюється. Дівчинка у мене росте винахідлива, моментами хитра, але я тішуся, що ми можемо бути щирі одна з одною, тож коли в її житті виникне справжній стрес, я про це дізнаюся і буду готова подужати це разом.

Після цього я провела невеличе опитування серед знайомих мені молодих батьків: 9 з 11 пар знали про таку іграшку і 10 з 11 сказали, що це черговий хайп, як було кілька сезонів тому зі спінерами. 

Продовжити читати

Cтосунки

«В моєму інстаґрамі немає селфі» – Катерина Павлів

slavasavosh

Опубліковано

а саме

Автор

Лучанка Катя вивчає рекламу, піар та зв’язки з громадськістю, встигла постажуватися в різних організаціях, долучитися до міжнародних проектів, заявити про себе на конкурсах і провести власну розвідку про довіру і бренди міст.

Втім, куди цікавіше про неї скаже клаптик з есе, який вона написала 5 років тому:

“Я на ніч вмикаю режим літака. Така вже у мене звичка. Торкаюсь руками кінця небес. Ходжу босими ногами дахами сонного міста. Вдихаю холод усім невеликим об‘ємом в легені і колекціоную іскристі зірки до себе в кишені… Коли лиш починає вечоріти, полюбляю спостерігати за світом ваших кухонь. Вони багато у собі ховають. І теплі чайні слова, і кислі оцтові образи, і приторно-цукрові омани… Я ходжу ногами по землі лише тоді, коли мій автопілот вимикається.

Повітряним штопором мрії голосно б’ються об бетон реальності…”

Про реальність ми і поспілкувалися.

Як ти уявляєш час у свої 20?

Те, що починається з другої половини жовтня і завершується лютим – це період застою. Варто до такого періоду приготуватися заздалегідь, знайти собі плани й стажування, щоб той неяскравий час минув швидше. А ось весною, коли вечори стають довшими і тебе не сковує повно одягу, починається справжній новий рік із розквітом і бурхливим переходом в літо. Щодо часу вдень, то це якесь співвідношення ситуацій, ритуалів і дій із часом, який я на це затрачаю. От, наприклад, для мене ранок – це завжди півтори години, стажування в офісних умовах – чотири години. Це вже такі речі, що стали самі собою зрозумілі. Ось вечір для мене – це три години, щоби впорядкувати думки, а сон ненормований, лягаю щоразу по-різному.

Обрати професію було швидким чи обдуманим рішенням?

Я однозначно шукала те, де мені не буде нудно. Думала не надто довго. Підштовхнуло зацікавлення журналістикою, досвід, що я мала після закінчення художньої школи, і інтерес до психології. О, ще було важливо, щоби професія не мала стосунку до математики.

А як же гроші рахувати, бізнес-плани складати?

Гроші рахувати я вмію (сміється – авт.). До речі, робила бізнес-плани, схеми, таблиці – теж те, що я вмію, бо це базове, що потрібно знати в моїй професії.

Коли починала, то мала конкретні очікування?

Мені все уявлялося дещо розмитим. Коли ти абітурієнт і ще не мав нагоди випробувати себе в професії безпосередньо, то не знаєш, як усе влаштовано, як воно працює. Були міркування, а може це буде надто складно, надто творчо. А потім ти починаєш реально працювати і не розсіюєшся вже на припущення.

Назви спогад із першого курсу, що, можливо, змінив щось у твоїй голові?

Найкраще це, мабуть, буде момент, коли я зробила свою першу соціалку (соціальну рекламу – авт.), вона зайняла третє місце на великому фестивалі соціальної реклами. Мене підтримували, вітали, а взагалі для себе тоді відчула поштовх до пошуку нових форматів.

Є така думка, що соціальна реклама недієва, бо її, буцім, дивляться ті, хто і так розуміє проблему. Як тобі таке?

Як на мене, соціальна реклама – доволі суперечлива сфера. Це моя думка. Якщо людина має дуже стійке переконання або ж звичку, то ролик має мізерні шанси якось вплинути, а тим паче – змінити. Справді зачепить і спровокує потужно сконструйована соціальна реклама, та, що зможе торкнутися емоцій, особистого, може, підсвідомого. Буває, спілкуєшся з людиною і не знаєш, що для неї таке особливе. На велику аудиторію – влучити ще складніше. Соціальна реклама здебільшого інформує, іноді лишає привід для роздумів. І дуже неприємно, коли за лаштунками бачиш, як люди, які займаються соціальною рекламою, самі ж сповідують інакші цінності. Як мінімум, приклад: люди публічно пропагують тверезе водіння, але після вечірки сідають нетверезими за кермо.

Виношуєш в собі ідеї, які не пов’язані з фахом безпосередньо, але кортить за них взятися?

Є така одна. Не уявляю себе без творчості, а після одного навчального курсу в університеті, інакше поглянула на сучасне мистецтво. Ідея прийшла спонтанно, але думаю, що може щось вдатися. Цікавить відеоарт. Варто хоча б спробувати свої сили в цьому. Відносно того, про що я міркувала раніше, це трохи відбита ідея, але після відвідин недавньої експозиції в Пінчук Арт Центрі, я багато фотографувала й рефлексувала з приводу премійованих робіт.

У сучасному світі візуальне кишить буквально всюди, тож який відеоарт, на твою думку, зможе впіймати увагу і запам’ятатися?

Досить уже сексу і скандалів.

Запам’ятовуються зазвичай роботи, що викликають одночасно кілька емоцій. Тобто майбутнє є саме в такого загравання з глядачем, коли робота приваблює, провокує і може місцями творить когнітивний дисонанс, але зберігає інтригу. Хто ознайомлений з фільмографією Лінча, то зрозуміє, що я зараз маю на увазі. У сучасному відеоарті обмеження можуть бути лише в уяві того, хто це творить.

До якого віку формується уява?

До того, коли людина вирішує, що досить або ні. Стільки, скільки ми самі цього хочемо. Коли я почала займатися рекламою, моя уява не була така активна, як зараз. Але наразі я відчуваю силу силенну ідей і те, як накульгує їх реалізація. Тому я це намагаюся владнати. Один із прикладів – знайшла однодумців, разом започаткували продакшн-проект. Сподіваюся, що задумане справдиться.

Запитання про порозуміння з творчими людьми: де баланс між «протилежності притягуються» і «яке їхало – таке здибало»?

Здебільшого, мені вдається розумітися з людьми, творчі тут не виняток. Звісно, може бути, що погляди у вас цілковито протилежні. Якщо це десь на рівні базового світосприйняття, але здебільшого я натрапляла на привітних людей. Наприклад, на останньому київському фестивалі реклами я була в колі 15 іноземців, ми спілкувалися англійською і нам було про що поговорити.

А відчуваєш різницю із поколінням з двотисячних?

Є великі різниці. Дуже багато онлайну, інстаґраму, мемів, нових технологій. І в моїй сфері дуже важливо зважати на нюанси покоління. Ті люди, які застали хоча б половину дитинства, вільного від ґаджетів, навіть тепер мають у своєму житті більше офлайну, інакші звички спілкування. Навіть прогулянка фіксується через селфі, ніби якщо не сфотографувався, то там і не був.  Я бачу багато на прикладі своєї молодшої сестри.

Якби пояснити характер твоєї сестри через місто, то яким би це місто було?

Місто технологій, всі залежні від телефонів, більшість мають окуляри, бо з дитинства прикуті до екранів. А ті, в кого добре із зором, використовують їх для моди. Люди яскраво вбрані і носять футболки з хайповими написами. Мешканці цього міста люблять автоматизовані процеси.

Де твоє місце там?

Я живу там, де ще приймають паперові гроші і глючить покриття, а влітку пахне асфальтом після дощу.

А чого ти додала б для власного міста?

Кольору і природи. Виправлятиму це вже найближчими днями. І ще хочу навчитися грати на волинці.

Яка цінність очолила б твій власний топ?

Свобода.

Свобода від втручання, пригнічення, обмеження. Прикметно, що у шкільному часі я цієї цінності так не виокремлювала.

Що для тебе має значення в оточенні людей різного статусу й віку?

Відчуття «на рівних». Коли атмосфера не нагнітає, ніби хтось впливовіший і вищий за тебе чи навпаки. Мені подобається бути в колі людей, які готові чути мене і мої ідеї, незалежно від походження і життєвого досвіду. Хоча, маю сказати, коли зустрічаєш людину, яка досягла успіху, додається мотивації розвиватися і рости.

Марк Твен колись казав, що по-справжньому великі люди дозволяють тобі поруч з ними почуватися так, ніби ти не гірший і теж можеш стати великим.

Так, і це для мене важливо в оточенні. Є різні обставини, але, як не крути, людина вільна формувати своє оточення.

Продовжити читати
Advertisement

В тренді